Мої Каїри

Рідне село… Каїри… Як ніжно і мелодійно вимовляються ці слова! В уяві постають облиті цвітом вишні, чепурні біленькі хати, неозорі поля золотої пшениці.

 Достиглий колос видзвонює в мідні литаври, тихенько перемовляється з вітром. А над цим усім лине спів жайворонка. Сонце спускає на землю пружні струни, обдаровує  своїм теплом. Духмяно пахне степ. Серце наповнюється  безмежною радістю  від того, що ми живемо серед цієї розкоші.

Каїри - це наша маленька Батьківщина. Вона кожного з нас випестила, вивела на широку дорогу, назва якій життя. А ще подарувала нам сивий туман по вибалках, ромашки на обочині стежки, червоні грона калини в обійсті дбайливого господаря, хвилюючий спів солов’я рано-вранці. Рідне село для кожного з нас нероздільне з мальовничими берегами Дніпра-Славути, Каховського моря, де маки в росі купаються, із золотавими голівками соняшників, які тягнуться у срібну вись. У мене особисто велику гордість викликає те, що наше село завжди було і є україномовним. Саме вона, рідна наша мова, на вустах жителів громади. Ніжна, мила, світанкова, ясна, чиста, колискова, мелодійна, дзвін котюча, дивна, радісна, співуча, лагідна, жива, казкова, чарівна, шовкова, найдорожча, добра, власна, мудра, сонячна, прекрасна, солов’їна, барвінкова Українська мова!

            Найбільшим багатством нашого села є його люди. Невтомні, беручкі, трудолюбиві, оптимістично налаштовані фермери-хлібодари, хазяїни-одноосібники, приватні підприємці, працівники державних установ, організацій, розміщених на території села, повсякденно дбають про добробут своїх родин і всієї каїрської громади. Спасибі їм за це!

            Хочеться вірити, що, незважаючи на всі негаразди (живемо у важкі часи), наше село, люди вистоять, переборять труднощі, примножать здобутки і надбання попередніх років. Хай кожному жителю Каїр посміхається її величність Доля! Мирного неба, злагоди, мудрості і взаєморозуміння нашій громаді!


Друк   E-mail